12/02/2025
⏪«Якось на Пушкінській вулиці в Черкасах, де ми жили, до мене підійшла жіночка. Це була якась тінь, — кажу так, бо на цій постаті висів одяг, як ганчір'я. Вона простягнула руку і попросила на хліб. Дістав гаманець і став копирсатися в ньому, думаючи, скільки ж дати їй. За три або п'ять карбованців вона не наїсться, бо хлібина коштувала на базарі набагато більше. Витяг тридцять карбованців, подав їх жінці. Вона подякувала і відійшла... На другий день, ідучи на роботу, я побачив її під стовпом мертвою. Мене пройняв дрож: це вона купила хліба, об'їлася і померла!..
Перебуваючи на станції у Смілі, на вулиці зустрів жінку із Кіровограда, Явдоху Смирнову, з якою був добре знайомий, коли вчився в Кіровограді й Одесі. Вона в Одесі закінчила хіміко-Фармацевтичний інститут. Вигляд у неї був надзвичайно стривожений. На запитання, як і чому потрапила в Смілу, вона розповіла, що її відправлено сюди на базар, щоб спостерігати й аналізувати, чи не продають тут страв із людського м'яса. І що ж! Вона мені розповідала, що у неї було шість випадків, коли без великих аналізів вона знаходила в холодцях і борщах на базарі дитячі ручки і ніжки...
Коли я опісля зустрівся у ті страшні роки зі своїми двома учнями Федором Давиденком і Олексою Соболенком, то вони розповіли, що комсомол послав їх у села Мартоношу й Панчеве на Новомиргородщині перевірити стан голодаючих. Вони із жахом розповідали, що вулиці сіл, подвір'я і садиби заросли бур'янами і будяками, що в селі немає нічого живого: ні собаки, ні кота, що з кожної хати страшенний сморід, по хатах лежать трупи вмерлих із голоду. В сільраді села Панчеве сказали, що зараз у селі двісті п'ятдесят дві душі, а було більше шести тисяч. У Мартоноші залишилося сто п'ятдесят дві душі, а було чотири тисячі п'ятсот. Як було не вжахнутися? І таке становище було по всій Україні. Мільйони людей умирали з голоду...»
📝Спогади Степана Кожум’яки (1898 р.н.), родом з Новомиргородського району Кіровоградської обл., опубліковані в книзі «33-й: Голод» Лідії Коваленко та Володимира Маняка.
🖼 Ілюстрація: Олександр Ніколаєць. «Голод». 1988. Літографія