16/06/2026
Андрій долучився до команди 🔼UKRNAFTA ще в 2002 році. Довгий час працював енергетиком, а згодом — електромонтером.
У травні 2023 року колега долучився до війська. Після базової військової підготовки у Яворові його направили на Донецький напрямок. Починав службу у складі 26-го окремого стрілецького батальйону. Згодом батальйон приєднався до 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура», де Андрій виконував обов’язки командира 3-го взводу 1-ї стрілецької роти.
За час служби його підрозділ працював на різних ділянках Донеччини: Новосілка, Золота Нива, Урожайне, Покровський напрямок, район Авдіївського коксохімічного заводу, села Бердичі та Степове.
Найважчим бойовим досвідом Андрій називає бої за Авдіївку. 🗨️ «Штурмові бригади йшли першими, а ми заходили закріплюватися на позиціях. Постійно працювали ворожі дрони. Іноді заходили малими групами майже в повній тиші — на зачистку позицій», — розповідає Андрій.
🫂 Попри складні умови, головною опорою була команда. Каже, з часом люди в підрозділі починають розуміти одне одного майже без слів. Особливо тоді, коли разом проходять бойові виходи. «Як командир я також ходив на позиції, був разом із хлопцями в окопах, допомагав виносити поранених і загиблих. Ми всі по черзі заходили на позиції».
Та служба командира — це не лише бойові завдання. Це відповідальність за людей, документи після виходів, звіти, розслідування втрат зброї та майна. А ще — особисті речі загиблих побратимів, які потрібно було зібрати й передати рідним. «Найважче — це розмови з родичами та близькими побратимів, які були в моєму підпорядкуванні. Якщо людина не виходила на зв’язок, рідні зверталися саме до командира. І ти мав бути готовим до цієї розмови», — говорить колега.
Після ротацій найціннішими ставали прості речі: помитися, попрати одяг, виспатися. Іноді для цього доводилося долати десятки кілометрів.
⛑️ У листопаді Андрій отримав поранення. Лікування проходив у госпіталях Полтави та Дніпра, а згодом у Львові.
Під час служби та в період повернення до роботи важливою підтримкою для нього були рідні, друзі, побратими й колеги. Окремо Андрій відзначає програму UKRNAFTA «Пліч-о-пліч», яка допомагає ветеранам адаптуватися після повернення.
🗨️ «Дуже потрібна програма. Для мене важливо зустрічатися з іншими ветеранами, бути в колі однодумців». За словами Андрія, такі зустрічі допомагають не замикатися в собі, говорити з людьми, які мають подібний досвід, і поступово звикати до цивільного життя.
У межах програми Андрій також планує пройти реабілітацію. Каже, що після бойових виходів і поранення організм потребує відновлення, адже наслідки служби досі даються взнаки.
